Поколение войн: где находится Украина, Россия и ведущие страны мира в вопросе ведения войн

Минулий рік запам’ятався в воєнних питаннях перш за все Другою Карабаською війною (27 вересня-9 листопада). В рамках цієї війни, як відомо, Азербайджан із допомогою Туреччини зруйнував систему оборони невизнаної вірменської Республіки Арцах і зробив подальший спротив безперспективним, примусивши противника йти на радикальні політичні поступки.

Проте коли Азербайджан лише починав військову операцію, то ситуація видавалася далеко не такою однозначною і наперед визначеною в плані того, хто одержить гору.

Власне, виходячи із таких традиційних для багатьох індикаторів, як кількість танків і артилерії, війська Республіки Арцах виглядали доволі непогано – мова йшла про до 300 одиниць артсистем різних типів (буксовані/самохідні гаубиці калібрів 122 мм і 152 мм, РСЗВ типу БМ-21 Град), а також за різними підрахунками від 200 до 300 основних бойових танків Т-72 кількох модифікацій.

Цікаво, що і російським, і американським експертам ситуація протягом особливо перших двох тижнів боїв видавалася зовсім не такою, що мала б означати гарантовану кінцеву перемогу Азербайджану.

Проте те, що із передбаченнями в військових експертів часто не складається, не новина. В таких умовах навіть спроба постфактум зрозуміти чому події розвивалися відповідним чином і винести із цього відповідні уроки також є великим досягненням.

В процесі перегляду різних дискусій на тему щодо того, що ж стоїть за перемогою Азербайджану і поразкою вірменських сил, часто приходилося бачити тезу, що вірмен підвели радянські підходи до ведення бойових дій. Ця теза є до певною мірою виправданою, якщо під радянськими підходами розуміти певну філософію ведення бойових дій, яку для легкості краще називати поколінням ведення війни.

Тому хотілося б поговорити про різні покоління ведення війн на прикладі Другої Карабахської війни. А також зрозуміти де знаходиться Україна, наш противник (РФ),  на скільки і як провідні країни типу США пішли далі в цьому питанні.

Ідея поколінь в формах і методах ведення війн хоч і суперечлива (як і багато інших спроб узагальнень в військових питаннях), але має своїх прихильників як в США так і РФ. Сенсу описувати всі покоління немає. Варто зупинитися лише на тих, які будуть важливі для подальшого аналізу.

Почати варто із Другої світової війни, яка являє собою окремий переломний момент в поколіннях ведення війн.

Моторизація провідних армій шляхом насичення їх покращеною бронетехнікою і авіацією дозволила проводити наступальні операції в значно коротші чим до цього терміни при цьому в значно більших масштабах – як фронт так і глибина операцій могли розтягуватися на сотні кілометрів. При цьому принцип концентрації сил і засобів на ключових напрямках як його сформулював Карл фон Клаузевіц зберігся.

Власне будь-яке більш менш системне дослідження про Другу світову війну, окремі театри воєнних дій (ТВД) чи операції на них не обходиться без порівняльного аналізу концентрації сил і засобів на фронті – танки, авіація, артилерія, жива сила. Звідси до слова наша любов займатися підрахунками таких речей як танки.

Моторизація збройних сил лише дозволила краще маневрувати відповідними силами в просторі і часі, створюючи дилеми для противника і паралізуючи тим самим його систему прийняття рішень. Таким чином, зберігся як принцип масування сил і засобів на основних напрямках, так і їх активного маневру, що було робити значно краще в умовах «війни моторів».

Саме масування сил і засобів, а також активний маневр ними дозволяв після прориву тактичної глибини оборони противника реалізовувати в рамках наступальних операцій такі прийоми як нанесення двох ударів по окремим напрямкам, які сходяться, для оточення сил противника, нанесення одного потужного розтинаючого удару на всю глибину оборони противника, дроблення угруповання противника шляхом нанесення низки паралельних одночасних ударів із їх розвитком на флангах.

Масування сил і засобів, а також активний маневр ними був не менш важливим під час Другої світової війни в оборонних операціях поряд із наступальними операціями. Власне брак мобільних резервів значно ускладнював оборону спочатку РСЧА протягом 1941-1942 років, а потім Вермахту в 1944-1945 роках.

Таким чином, нова мобільність, якій сприяла моторизація провідних армій, створила додаткові можливості щодо маневру силами в просторі. При цьому не відміняючи принципу масування сил і засобів, а лише даючи додаткові засоби для масування на ключових напрямках в потрібний момент.

Саме в логіці масування і активного маневру силами і засобами відбувалися бойові дії на суші і в Війні Судного дня (6-25 жовтня 1973 року). Маневрування силами було дещо обмеженим через невеликі географічні параметри театрів бойових дій.

Проте як Єгипет і Сирія з одного боку, так і Ізраїль із іншого намагалися шукати слабкі місця оборони противника спрямовуючи туди найбільші сили.

Війна 1973 року важлива не лише тим, що підтвердила стандарти покоління ведення бойових дій по канонам Другої світової війни. Ця війна стала каталізатором процесу, який в кінці кінців привів світ до якісно нового покоління ведення війни – що стало по суті до певної міри антитезою канонам Другої світової війни.

Все почалося із того, що в січні 1974 року місця найбільш запеклих бойових дій на Синайському півострові і Голландських висотах відвідали два американських генерали, одним із яких був Донн Альберт Старрі.

Американці були шоковані рівнем втрат із обох сторін. За 19 днів активних бойових дій Єгипет, Сирія і Ізраїль втратили більше танків, ніж США мали для оборони Західної Європи на той час. Власне це і почало тривожити американців найбільше. В Європі їм протистояв СРСР, який мав більш сучасні танки, ніж у арабів, в більшій кількості і з кращими екіпажами. Ще і під прикриттям сучасних систем ППО, які себе непогано показали під час війни 1973 року.

У випадку військового зіткнення між силами НАТО і ОВД, радянські сили могли переграти американців і їх союзників шляхом активного маневру більш чисельних сил – мова йшла про декілька ешелонів військ. Поки американці воювали у В’єтнамі проти партизан-комуністів, в СРСР з’явилося нове покоління бронетехніки і артилерії, що давало іще більше переваг в маневрі і масуванні сил на ключових напрямках.

В той же час в умовах ядерного паритету із СРСР, США більше не могли покладатися на тактичну і стратегічну ядерну зброю як засіб компенсації диспаритету в звичайних силах – як це американці робили в другій половині 1950-х і на початку 1960-х років. Таким чином радянська загроза вимагала якісно нової відповіді, яка б дозволила нівелювати переваги СРСР в здатності масувати і маневрувати звичайними силами на випадок війни.

Така відповідь в кінці кінців була знайдена в формі доктрини AirLand Battle, головним ідеологом якої і був генерал Старрі, який очолював Командування підготовки і доктрин (TRADOC) СВ ЗС США в 1977-1981 роках.

Старрі надихали бійці Армії оборони Ізраїлю, які компенсували брак сил і засобів кращою навченістю і ініціативою. Звідси принцип другого командувача TRADOC: американці мають бути спроможними воювати в умовах кількісного домінування противника, але при цьому перемагати, не вдаючись до ядерної зброї (to fight outnumbered and win).

Для цього американці мали випереджати противника в циклі прийняття рішень. Так на тактичному рівні Сухопутні війська США мали отримати нове покоління бронетехніки і ударної армійської авіації, які могли швидше і ефективніше виявляти і знищувати противника.

Проте цього, а також насичення військ переднього краю оборони сучасними протитанковими засобами могло б все одно бути недостатньо для відбиття атак ешелону розвитку прориву (другого ешелону) радянських військ. Тому після повторних відвідин Ізраїлю в 1977 році, Старрі пропонує поєднати сучасні засоби дальньої розвідки і загоризонтальні засоби ураження.

Агентство перспективних розробок Пентагону DARPA починає працювати над відповідними питаннями в рамках програми під назвою Assault Breaker. Це, а також залучення модернізованих оперативно-тактичної і стратегічної авіації, мало б стримати другий ешелон радянських військ, максимально знекровлюючи його до підходу до лінії фронту, знижуючи тим самим бойовий потенціал.

Таким чином в доктрині AirLand Battle наголос починає поступово переноситися на здатність випереджати ворога в виявленні і знищенні поряд із традиційними концентрацією і маневром сил. Насичення поля бою сенсорами різних типів і засобами обробки/використання інформації мало б попередити ворога в здатності протидіяти масуванню і маневруванню силами як на рівні окремого ешелону так і на стику різних ешелонів.

Тим самим поява доктрини AirLand Battle була певним переломним моментом в поколіннях ведення війн, оскільки поряд із класичним масуванням і маневруванням сил, який лише посилила моторизація, з’являється вимога щодо інформаційного домінування над противником тобто здатності якомога швидше виявити скупчення супротивника і нанести по ним удар.

Тепер саме час повернутися до Другої Карабахської війни.

Дії Армії оборони Арцаху за підтримки Вірменії гарно вписуються в логіку дій під час Другої світової війни. Мова йшла про ешелонування оборони, концентрацію сил і засобів (піхота із протитанковими засобами, танки і артилерія) на найбільш загрозливих напрямках, маневр силами із глибини для того, щоб зупинити прорив противника в разі потреби.

Філософія дій збройних сил Азербайджану відрізнялася. Поряд із класичним масуванням сил під час прориву переднього краю оборони на півдні в районі Фізулі-Джебраїл-Гадрут, спостерігалося насичення поля бою сенсорами різних типів, частина із яких поряд лише із розвідкою могла відразу ж наносити удари (дрони-камікадзе різних типів). А інша частина могла поєднувати багаторазове нанесення ударів із здатністю видавати цілевказання для зовнішніх систем ураження (БПЛА Bayraktar TB2). Останнє дозволяло наносити доволі прицільні удари навіть за допомогою традиційної артилерії.

Не варто забувати і про використання Азербайджаном супутників. Це дозволяло відслідковувати переміщення сил і засобів противника на значній віддаленості від лінії фронту. Не менш важливим було використання високоточних систем ураження як тактичної ланки типу ПТРК Spike NLOS/ER чи оперативно-тактичної ланки типу балістичні ракети Lora.

Тим самим можна чітко побачити філософію доктрини AirLand Battle за відповідними діями збройних сил Азербайджану при підтримці Туреччини. Найкращим доказом відсталості підходів ведення війни по прикладу Другої світової стали спроби вірмен здійснити контратаки після прориву азербайджанців в районі Фізулі-Джебраїл-Гадрут. Концентрації вірменських танків оперативно виявлялися і знищувалися азербайджанцями іще до того як ті могли ввійти в вогневий контакт із противником.

Брак сучасних засобів розвідки і ураження не дозволив Азербайджану здійснити одночасне масоване виявлення і знищення ключових сил ворога. Війна поряд із проривом і розвитком прориву на півдні паралельно супроводжувалася таким собі сафарі в формі планомірного виявлення і знищення сил і засобів вірменської сторони.

На кінець жовтня, сукупні втрати вірмен в засобах (перш за все в артилерії, танках, бойових броньованих машинах, вантажівках) перетнули позначку в 50-60% і обраховувався сотнями одиниць. Це робило подальший спротив малоперспективним.

Армія оборони Арцаху втратила 136 танків знищеними і 87 захопленими противником. Бойових броньованих машин різних типів знищено 45, а захоплено противником 78. Азербайджанці знищили чи пошкодили 119 одиниць буксованої артилерії, а захопили 53 одиниці. По САУ відповідні показники складають 17 і 7 одиниць відповідно, а по РСЗВ 72 і 4. 268 одиниць транспортних засобів різних типів Армії оборони Арцаху було знищено, а 278 захоплено азербайджанцями.

В той же час відповідні втрати Азербайджану по цим позиціями були в рази меншими і обраховувалися декількома десятками одиниць.

По танкам сукупні втрати складали 38 одиниць – із яких 23 знищено і пошкоджено 12. По бойовим броньованим машинам різних типів сукупні втрати складали 48 одиниць – із яких знищено 20 і пошкоджено 4, залишено 8 і захоплено противником 18.

Фактично не було втрат в артилерії, що є чи не найкращим доказом домінування Азербайджану в комплексному вогневому ураженні. Сукупні втрати по транспортним засобам склали 36 одиниць – із яких 19 знищено і 10 пошкоджено. Без інформаційного домінування і домінування в комплексному вогневому ураженні втрати Азербайджану в боях були б значно більші.

Звичайно якісно інша філософія ведення бойових дій не вберегла Азербайджан від втрат. Необхідність брати території під контроль означає необхідність так чи інакше вступати в ближній бій із противником. Проте ці втрати могли б бути значно більшими, якби Азербайджан воював би лише по канонам Другої світової війни.

В кінці кінців, якщо орієнтувати на нинішню статистику, втрати живої сили Азербайджану як наступаючої сторони виявилися меншими чим втрати вірмен, які оборонялися. Вірмени втратили 3330 осіб проти 2783 загиблих азербайджанців.

Тому чітко можемо говорити, що в Другій Карабахській війні зійшлися принципово два різних покоління ведення війн. Вірмени виходили в побудові оборони із підходів Другої світової війни, де ключовим було масування і маневр силами та засобами при ешелонуванні оборони. Частково це було наслідком хронічного браку ресурсів.

Азербайджанці за підтримки Анкари орієнтувалися значною мірою на філософію доктрини AirLand Battle, яка із самого початку розроблялася як антитеза підходам Другої світової, на яку орієнтувалися в СРСР в післявоєнні роки.

Баку по мірі можливості зробив ставку на насиченням поля бою сенсорами, високоточними засобами ураження для інформаційного і комплексного вогневого домінування. Це в кінці кінців і дозволило виконати поставлені завдання, нанісши значних втрат противнику в силах і засобах за 44 дні активних бойових дій, мінімізуючи власні втрати.

На сьогодні як ЗСУ, так і Збройні сили РФ теж намагаються активно відходити від способів ведення війни, які були притаманні Другій світовій і орієнтуватися по суті на доктрину AirLand Battle.

Армії працюють над насиченням поля бою сенсорами різних типів, автоматизацією процесів отримання, обробки і використання інформації, збільшення кількості високоточного озброєння в звичайному оснащенні тактичної, оперативно-тактичної і в випадку РФ ракетної зброї всього ТВД.

Успіхи РФ в цьому плані більші, а в України значно скромніші, що логічно, зважаючи на диспаритет ресурсів і технологій.

Проте варто розуміти те, що світ не стоїть на місці. Фактично ми на порозі нового покоління ведення бойових дій, які колишній заступник міністра оборони США Роберт Ворк назвав «Алгоритмічні операції«.

Частково я вже писав про відповідні роботи в збройних силах США над перспективною доктриною ведення операції і окремими її технологічними складовими. По суті все зводиться до інтеграції штучного розуму і відповідних обрахувальних потужностей в єдину систему збору, обробки і використання інформації (С4ISR). Такі нововведення дозволять іще більше перегравати противників в циклі від виявлення до нанесення ударів і знищення.

Фактично це є логічними продовженням і поглибленням ідеї про важливість інформаційного домінування, яка знайшла своє відображення вперше в доктрині AirLand Battle.

Те що саме підсилена штучним розумом оновлена система С4ISR стане основним осердям нової доктрини ведення операцій гарно доводить теза про те, що в війнах майбутнього першою ключовою ціллю будуть не окремі платформи для нанесення ударів як це було раніше, а саме система підсилена С4ISR, знищення чи значне ослаблення якої радикально вплине на здатність ефективно вести бойові дії на тактичному і оперативному рівнях.

Тому можемо зробити декілька важливих висновків.

Друга Карабахська війна стала наочним прикладом того, коли стикаються два покоління ведення війн. Вірменська сторона жила в парадигмі Другої світової, а азербайджанці надихалися розробками останньої третини XX ст. Результат цього ми гарно побачили минулої осені.

Не менш показовим є те, що за майже 40 років із часу появи доктрини AirLand Battle відповідні технології для її реалізації на практиці хай в набагато менших і  примітивних масштабах стали доступними не лише для супердержав типу США, але і для невеликих країн типу Азербайджана.

Проте час не стоїть на місці. І поки ми і наш північно-східний сусід намагаємося здійснити перехід ментально і на практиці в питаннях підготовки і ведення війни із середини XX століття ближче до кінця минулого століття, американці говорять про радикально нове покоління ведення війн.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.

Еще по теме

Понравилась новость? Поделитесь ею с с вашии друзъями!:

Leave a Reply

LinkedIn
Share
Instagram
Telegram